О
Я скрізь навколо тебе є,
Бо Оксиген – ім'я моє.
Я – у деревах, у траві,
В твоїх я жилах, у крові.
Н
„Аш” у формулі читайте
і прошу: запам’ятайте:
я – в основі, в кислоті,
я – у річці, і воді.
Я – найлегший. Ось він я:
Гідроген – моє ім'я.
Не
Я іду за першим вслід.
Я – це з космосу привіт,
Бо мене знайшли на Сонці,
Хоч я є і за віконцем.
Гелій є також в повітрі
У швидкому льоті вітру.
С
Я – Карбон, я – вуглець,
Я – вугілля, олівець.
Маю ще один талант:
Я блищу, бо – діамант.
Хоч я шостий, я важливий –
Я в усіх живих клітинах.
Мg
В морській воді я проживаю,
На твердість її впливаю,
Тому вона гірка на смак.
Я – Магній, дванадцятий знак!
Na
Я з металами стою,
Хоч м’який, мов масло.
Жовтим полум’ям горю
Й довго не погасну.
Я поширений доволі:
В соді, склі й кухонній солі.
N
У формулі читайте „ен”,
Латиною – „Нітроген”.
Ми азотом називаєм,
Що з повітрям удихаєм.
Я в комахах і рослинах,
В їхніх генах, у клітинах.
(Так, пробрався навіть в ген
всюдисущий Нітроген”)
Р
Я рослинам необхідний
І для ґрунту завжди рідний.
Кольоровий у природі:
Білий в чорний переходить,
Ти червоний фосфор стрів
На коробках сірників!
Я в твоєму мозку є,
фосфор – це ім'я моє.
S
Із вулканів я з’являюсь,
У воді не розчиняюсь,
У кислотному ряду
Командиром я іду.
Очищаю нафту, масло,
Гербіцид в полях прекрасний,
Хвору шкіру очищаю,
Навіть в пеклі я буваю!
Al
Найбільш поширений метал,
як глина, у землі лежав.
Але знайшли чудовий спосіб –
І так видобувають й досі.
На кухнях у каструлях наших
У ньому варимо ми кашу,
Є в літаках сріблясто-білих,
І потужних, й легкокрилих.
Білий він неначе іній,
Й зветься гарно – алюміній.
Si
Дуже поширений в природі,
Я є в піску, в гірській породі.
Пишаюсь рослиною я і твариною.
„Силіцій” звуся я латиною.
Са
Сріблясто – білий активний метал.
І повітря боїться він дуже.
Є у ґрунті, у наших кістках
І у водах підземних потужних.
Кальцій є у зубах білосніжних.
Отакий він метал дивовижний.
